Законодавство

3 вересня 2015 року прийнято Закон України «Про електронну комерцію» (далі – Закон), який визначає організаційно-правові засади діяльності електронної комерції в Україні, встановлює порядок здійснення електронних угод із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем і визначає права і обов’язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Цей Закон набрав чинності 30 вересня 2015 року

Введіть e-mail для отримання презентації
на тему «Нормативне регулювання питань, пов’язаних
з використанням ЕЦП, ЕПН, звітності та електронного документообігу»

Відповіді на питання

Законодавство

Що таке ЕЦП?

Електронний цифровий підпис – вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Відповідно особистий ключ – це параметр криптографічного алгоритму формування електронного цифрового підпису, що доступный тільки підписнику, а відкритий ключ – це параметр криптографічного алгоритму перевірки електронного цифрового підпису, що доступний суб’єктам відносин у сфері використання електронного цифрового підпису.

Закон передбачає як безпосереднє надсилання проекту електронного договору, так і надсилання комерційного електронного повідомлення.

При цьому Закон вказує, що електронний договір має містити всі істотні умови, передбачені Цивільним кодексом України і Господарським кодексом України. Наприклад, для договору про надання послуг істотними умовами є умови про предмет і ціну договору.

Всі решта умови є факультативними (не обов’язковими). Так, Закон додатково визначив перелік умов, які сторони можуть передбачити в електронному договорі, а саме: – технологію (порядок) укладення договору; – порядок створення і накладення електронних підписів сторонами договору; – можливість і порядок внесення змін в умови договору; – спосіб і порядок приймання пропозиції укласти електронний договір (акцепта); – порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами при виконанні ними своїх обов’язків; – технічні засоби ідентифікації сторони; – порядок внесення змін до помилково відправленій пропозиції про прийняття укласти електронний договір (акцепта); – посилання на умови, що додаються в договір шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документу і порядок доступу до такого документа; – спосіб зберігання та пред’явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; – умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; – можливість вибору мови, яка використовується при укладенні та виконанні договору; – інші відомості. При цьому пропозиція укласти договір може включати умови, які знаходяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Електронна комерція – відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов’язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов’язки майнового характеру.

Електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо:

– електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису;

– під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису;

– особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Це регулюється Законом України «Про електронний документ і електронний документообіг» (ст. 6), Законом України «Про електронний цифровий підпис» (ст. 3).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила документу не може бути відкинута суто через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документу як доказу не може бути предметом спору тільки на основі того, що він має електронну форму.

Електронний документ, як і документ, створений на паперовому носії, для того, щоб мати юридичну силу, має містити необхідні реквізити, які притаманні певному виду документів. Такі вимоги передбачені низкою нормативних актів: Державним стандартом 4163-2003 «Вимоги до оформлення документів» – визначає склад реквізитів документів; ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» – вказує обов’язкові реквізити для первинних і зведених документів; розд. 2 Порядку роботи з електронними документами в діловодстві і їх підготовки до передачі на архівне зберігання, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2014 № 1889/5 регулює особливості оформлення реквізитів організаційно-розпорядчих електронних документів тощо. З цього випливає, що не має значення на якому носії створено документ – на паперовому чи електронному, головне – наявність необхідних реквізитів, передбачених законодавством.

З контролюючими органами ситуація складається наступним чином. Що стосується податкової. Діючим Податковим кодексом УКраїни навіть передбачений вид перевірки як документальна невиїзна позапланова електронна перевірка за заявою платників податків і заради виконання такого положення розроблений і діє наказ Міністерства доходів і зборів від 03.06.2013 № 143 «Про затвердження Порядку подачі платником податків заяви про проведення документальної невиїзної електронної перевірки та прийняття рішення територіальним органом Міністерства доходів і зборів України про проведення такої перевірки», а також наказ Мінфіну від 07.11.2011 № 1393 «Про затвердження Порядку надання документів великого платника податків в електронній формі». Однак в цих документах мова йде про надання документів при перевірках і податкова поки не поспішає впроваджувати на практиці такі процедури. Хоча всі передумови до цього є і нормативна база в тому числі.

Також ніхто не відміняв Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіна від 24.05.95 № 88, відповідно до якого на вимогу контролюючих і судових органів і своїх контрагентів підприємства, установи зобов’язані за власний рахунок зробити копії первинних документів на паперовому носії.

У цій процедурі немає жодної проблеми. На сьогодні існує процедура створення паперового екземпляру електронного документу, яка описана в розд. 6 наказу Мін’юсту від 11.11.2014 № 1886/5. Окрім того, порядок засвідчення таких копій визначений в розд. 10 наказу Мін’юсту від 18.06.2015 № 1000/5.

Що стосується інших контролюючих органів, то поки електронні перевірки знаходяться на стадії впровадження.
Багато чого залежить і від внутрішніх актів підприємства, якими можна врегулювати процедуру електронного документообігу (наприклад, накази про облікову політику, наявність яких регламентована ч. 5 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» і які повинні містити дані про правила документообігу та технології обробки облікової інформації; також пп.5 п. 1 розд. ІІІ наказу Мін’юсту № 1000/5, згідно з яким особливості організації електронного документообігу визначаються інструкцією з діловодства установи, що розробляється із врахуванням вимог Порядку роботи з електронними документами, а також характеристик технічних і програмних засобів, які функціонують в установі; і, нарешті, ч. 2 ст. 16 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» вказує, що якщо в процесі організації електронного документообігу виникає необхідність у визначенні додаткових прав і обов’язків суб’єктів електронного документообігу, які не визначені законодавством, такі права і обов’язки можуть встановлюватись цими суб’єктами на договірних основах).

Тобто надавати документи в електронному вигляді контролюючим органам за їх запитом (або в ході перевірки) можливо якщо:

це передбачено законодавчими актами, які регулюють порядок проведення перевірок або направлення документів в електронному вигляді на запити конкретного конкретного органу;
це передбачено внутрішніми локальними актами підприємства.

3 вересня 2015 року прийнятий Закон України «Про електронну комерцію» (далі — Закон), який визначає організаційно-правові основи діяльності електронної комерції в Україні, встановлює порядок здійснення електронних угод із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем і визначає права і обов’язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Електронна угода — дія особи, спрямована на придбання, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Електронний договір – це угода двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов’язків і оформлена в електронній формі.

1. Розповсюдження комерційних електронних повідомлень.
Здійснюється шляхом розповсюдження комерційних електронних повідомлень. При цьому Закон встановлює, що такі повідомлення розповсюджуються тільки на основі погодження на отримання таких повідомлень, яке надає особа, якому такі повідомлення адресовані. Хоча є і примітка: комерційне електронне повідомлення може бути надіслане особі без її погодження за умови, що вона може відмовитись від подальшого отримання таких повідомлень. Закон також встановлює чіткі вимоги до змісту електронного повідомлення (ст. 10).
2.Укладення договору.
Відбувається шляхом направлення пропозиції до укладення договору (оферта) та приймання такої пропозиції (акцепт) іншою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом складається у формі єдиного документу, підписаного сторонами. Зараз печатка не є обов’язковою, якщо тільки сторони не домовились про інше (у таких випадках необхідна перевірка установчих документів сторони-контрагента, щоб переконатись з печаткою діє така сторона чи без). ст. 12 Закону відзначає, що моментом підписання електронної угоди є використання:

1. електронного підпису чи електронного цифрового цифрового підпису у відповідності із Законом України «Про електронний цифровий підпис», при використанні засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної угоди;
2. електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом. Закон визначає одноразовий ідентифікатор, як алфавітно-цифрову послідовність, яку отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб’єкта електронної комерції, який надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватись суб’єктом електронної комерції, який пропонує укласти договір, іншій стороні електронної угоди засобами зв’язку, вказаними при реєстрації в його системі, і додається (приєднується) в повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
3. аналогу власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналогу власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, в якій повинні міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Закон визначає, що електронний документ вважається надісланим суб’єктом електронної комерції у момент, коли такий документ (повідомлення) переданий за межі інформаційної системи суб’єкта або особи, уповноваженої на його відправлення. Точнісінько за таким принципом: електронний документ (повідомлення) вважається отриманим суб’єктом електронної комерції у момент, коли такий документ (повідомлення) отримане інформаційно-телекомунікаційною системою суб’єкта. Але варто відзначити, що ця норма не є імперативною, тобто сторони можуть врегулювати такий час договором, якщо інше не буде передбачено законом, який додатково врегулює певний вид відносин.

Враховуючи позицію деяких клієнтів, які посилались на практику не прийняття судовими органами доказів в електронній формі, прийнятий Закон врегулював цей момент, прирівнявши електронний договір (укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, які підписані в порядку визначеному ст. 12 Закону) до договору, укладеному в письмовій формі. Більше того, Закон стверджує, що електронні документи (повідомлення), пов’язані з електронною угодою (тобто мова йде і про первинну документацію), можуть бути представлені в якості доказів сторонами та іншими особами, які приймають участь в судовому розгляді справи. Докази, представлені в електронній формі і/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами відповідно до ст. 64 ЦПК України, ст. 36 ГПК України і ст. 79 КАС України.

Сторони в договорі чи спеціальний закон можуть відрегулювати строк зберігання окремих видів документів, які пов’язані з виконанням електронного договору. При цьому архівне зберігання стосується не лише документів, але й програмних, апаратних та інших засобів для їх зберігання, в яких зберігаються електронні документи і за допомогою яких можна відображати інформацію, яка знаходиться в цих документах. Строки архівного зберігання електронних документів (повідомлень), а також програмних, апаратних та інших засобів для їх зберігання, мають відповідати строкам зберігання архівних документів, які визначаються законодавством, але в будь-якому випадку не менше строку позовної давності (загальна позовна давність встановлюється терміном в 3 роки).

Закони і нормативні документи

law-icon-1

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про електронний цифровий підпис

(Документ 852-15, чинний, поточна редакція — Редакція від 28.06.2015, підстава 222-19)
Цей Закон визначає правовий статус електронного цифрового підпису та регулює відносини, що виникають при використанні електронного цифрового підпису. Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час використання інших видів електронного підпису, в тому числі переведеного у цифрову форму зображення власноручного підпису.

Просмотреть в PDF

law-icon-1

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про електронні документи та електронний документообіг

(Документ 851-15, чинний, поточна редакція — Редакція від 30.09.2015, підстава 675-19)
(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 36, ст.275)
Цей Закон встановлює основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів.

Просмотреть в PDF

law-icon-1

Наказ ДПА України від 03.05.2006 №242 “Про затвердження формату (стандарту) електронного документа звітності платників податків

З метою подальшого розвитку технології подання платниками податків звітності в електронному вигляді, практичного впровадження Законів України „Про електронні документи та електронний документообіг” і „Про електронний цифровий підпис” та на виконання абзацу 3 пункту 1 статті 2 Указу Президента України від 20.10.2005 №1497 “Про першочергові завдання щодо впровадження новітніх інформаційних технологій”.

Просмотреть в PDF

law-icon-1

Наказ ДПА України від 05.12.2007 №670 “Про внесення змін до формату (стандарту) електронного документа звітності платників податків”

З метою подальшого розвитку технології подання платниками податків звітності в електронному вигляді, практичного впровадження Законів України від 22.05.03 № 851-VI “Про електронні документи та електронний документообіг” та від 22.05.03 №852-VI “Про електронний цифровий підпис” і врегулювання питань, пов’язаних з автоматизацією перевірки відповідності заявлених у декларації та розрахованих за даними реєстрів сум податкового кредиту та податкових зобов’язань

Просмотреть в PDF

law-icon-1

Лист ДФС України від 17.02.2015 №5292/7/99-99-19-03-02-17 “
Про податок на додану вартість”

Державна фіскальна служба України у зв’язку із внесенням змін до Податкового кодексу України (далі – Кодекс) Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VІІІ (далі – Закон № 71) повідомляє про окремі особливості формування податкового кредиту, з урахуванням норм Кодексу, які набрали чинності з 1 січня 2015 року.

Просмотреть в PDF

law-icon-1

Лист Міндоходів України від 14.05.2013 № 2521/6/99-99-18-06-05-15 “Про впровадження електронних сервісів”

Міністерство доходів і зборів України розглянуло Ваш лист <…> щодо розширення електронних сервісів та повідомляє. Статтею 14 Закону України від 22 травня 2003 року № 851 „Про електронні документи та електронний документообіг” (далі – Закон № 851) встановлено, що електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб’єктів електронного документообігу

Просмотреть в PDF

law-icon-1

Лист ДФС України від 26.08.2015 №31730/7/99-99-19-03-02-17 “Про особливості перерахування зайво зарахованих коштів з електронного рахунку платника”

Державна фіскальна служба України інформує щодо особливостей перерахування до бюджету чи на поточний рахунок платника податку зайво зарахованих коштів на електронний рахунок.

Просмотреть в PDF

law-icon-1

Лист ДФС України від 11.08.2015 № 29562/7/99-99-19-03-01-17 “Про деякі особливості функціонування системи електронного адміністрування ПДВ”

Державна фіскальна служба України у зв’язку з прийняттям Закону України від 16 липня 2015 року № 643-VІІІ “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість” (далі – Закон № 643) та на доповнення до листів ДФС від 29.07.2015 №27651/7/99-99-19-03-02-17, від 07.08.2015 №29163/7/99-99-19-03-02-17 та №29168/7/99-99-19-03-02-17 надає опис змін до Податкового кодексу України (далі – Кодекс), що не відображені у вказаних листах.

Просмотреть в PDF

law-icon-1

Лист ДФС України від 15.12.2014 р. N 15182/7/99-99-24-02-02-17 “Щодо відображення у митних деклараціях податкових номерів платників ПДВ”

Повідомляємо, що згідно з Законом України від 31.07.2014 N 1621-VII “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України” (далі – Закон) з 01.01.2015 набирають чинності зміни щодо доповнення Податкового кодексу України статтею 200 1 “Електронне адміністрування податку на додану вартість”

Просмотреть в PDF

law-icon-1

Наказ Міністерства фінансів України від 09.07.2015 №636 “Про затвердження форм податкових декларацій збору за місця для паркування транспортних засобів та туристичного збору”

Про затвердження форм податкових декларацій збору за місця для паркування транспортних засобів та туристичного збору. Відповідно до пункту 46.5 статті 46 глави 2 розділу II Податкового кодексу України та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року N 375

Просмотреть в PDF

law-icon-1

Лист ДФС України від 11.08.2015 № 29560/7/99-99-19-03-02-17 “Про зміни в системі електронного адміністрування ПДВ для сільськогосподарських підприємств”

Державна фіскальна служба України у зв’язку із внесенням змін до Податкового кодексу України (далі – Кодекс) Законом України від 16 липня 2015 року № 643-VIII “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість” (далі – Закон № 643).

Просмотреть в PDF

law-icon-1

Лист ДФС України від 07.08.2015 №29163/7/99-99-19-03-02-17 “Про зміни в порядку складання та реєстрації податкових накладних”

Державна фіскальна служба України у зв’язку із прийняттям Закону України від 16 липня 2015 року № 643-VІІІ “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість” (далі – Закон № 643) повідомляє про зміни, внесені з 29.07.2015 до порядку складання та реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі – розрахунки коригування) в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН).

Просмотреть в PDF

law-icon-1

Лист ДФС України від 29.07.2015 № 27651/7/99-99-19-03-02-17
“Про податок на додану вартість”

Державна фіскальна служба України у зв’язку із прийняттям Закону України від 16 липня 2015 року № 643-VІІІ “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість” (далі – Закон № 643) повідомляє. Законом № 643 виключено з переліку обов’язкових такі реквізити податкової накладної як “Місцезнаходження (податкова адреса продавця)” та “Вид цивільно-правового договору”.

Просмотреть в PDF